Сьогодні два роки! Два роки війни!
Війни, що забрала у нас найрідніше…
Наш дім, де коріннями ми проросли,
І селище, нам серед всіх наймиліше…
Відтоді у снах кольорових своїх
Де кожен куточок знайомий мені,
Де все без прикрас, від душі, по простому.
Заходжу до хати, де пахне життям
Щасливим, веселим і НАШИМ!!!
Де кожна дрібничка така дорога,
Бо ти все життя її «пташив».
Торкаюсь речей і не стримую сліз…
- Невже ж я добра стільки маю?!!
Як гарно ж усі ми з вами жили!!!...
І як повернути той час?.. я не знаю…
А як же я хочу, я хочу назад
Пройтися по вуличках наших
Побачить сусідів, кумів і сельчан
Почути знов спів НАШИХ пташок.
Спуститись на пляж, де пристань була
Де хвилі Дніпра милували,
Піднятись до центру, до школи зайти
Туди, де життя вирувало.
Пройти коридорами, відвідати клас…
Свій клас, найрідніший, найкращий…
Як все це тепер повернути назад???
Осмислення правди- найважче…
Уже ми ніколи не стрінем людей,
Які в небеса відлетіли,
І вже не повернемо роки батькам,
Які на очах посивіли…
І не повернемо хвилі Дніпра
Й не буде все так, як раніше,
І кожен із нас в душі сирота
Бо втрачено все наймиліше…
Багато речей ми не зможем змінить,
Бо серце вирвано з корнем,
Та віра лишилась, ми нею живем
І посмішка наша із болем!
Розкидані світом, розбиті, слабкі
Змінивши життя й вид роботи,
Ми все ж дуже віримо у майбуття,
Хоч кожного дня у скорботі.
З’єднаймось в молитві за рідне село
За нашу стежину до хати,
Бо тільки разом ми зможемо все
Пережити, піднять й збудувати!!!
Поетичні рядки про нашу рідну домівку, які написала наша колега, вчитель англійської мови - Ляшко Наталія Анатоліївна!
Вдячні ЗСУ
!
!Вічна пам'ять усім загиблим захисникам та захисницям... Вічна пам'ять усім, кого вбили росіяни… 
Горностаївка - це Україна! Ми всі віримо, що скоро повернемося додому!
Немає коментарів:
Дописати коментар